Виховні заходи

Тема: Година спілкування «Годинник того не підведе, хто час цінує»

Мета: навчити дітей правильно використовувати й цінувати свій час; розвивати пізнавальні інте­реси; виховувати увагу, спостережливість.

Обладнання: годинник, ілюстрації, режим дня.

Хід  заняття

— Послухайте й відгадайте загадку.

Ніг немає, а ходжу.

Рота немає, а скажу:

Коли лягати спати.

Коли пора вставати.

— Так, діти, це годинник. Ось подивіться, який гарний казковий годинник завітав до нас. Послухай­те, яку цікаву історію він розкаже.

Було це давно. В місті Хвилинок, на Секундовій вулиці жив собі поживав хлопчик Василько. Одно­го разу його батьки поїхали у відпустку, доручивши йому дуже велике діло.

У маленькій кімнаті, де працював батько Василь­ка, висів найголовніший годинник у світі. Він весело цокав — відлічував час. Час минав, і на довгому лан­цюжку, що висувався звідкись із середини годинни­ка, опустилася гирка.

За добу вона опускалась так низько, що годинник зупинився б, якби ніхто не підтягнув її угору.

— Ось тобі ключ, Василько, — сказав батько, — щоранку приходь сюди й підтягуй.

Як забудеш, станеться біда.

— Яка? — злякався Василько

— Зупиниться час.

Василько аж завмер — так здивувався.

Кожного дня він сумлінно виконував завдання батька. Але одного разу Василько забув підтягнути гирку, головний годинник зупинився, а слідом за ним зупинився і другий, а потім — і всі годинники у світі (й великі, й малі).

Що ж тут сталося?!

Але не хвилюйтеся. Батько Василька, зачувши біду, відразу повернувся до міста Хвилинок. І коли завів годинник, він знову почав відлічувати час.

Ви впевнились, діти, що вимірювати, відрахо­вувати, звіряти час необхідно в багатьох випадках життя. А допомагають нам у цьому годинники.

А які годинники ви знаєте? (Механічні, годин­ник сонячний, годинник-півень, водяний годинник, пісочний годинник, годинник-казка)

— Але годинники існують і у природі. Чи чули ви коли-небудь про годинник із квітів?

З давніх-давен люди помітили, що одні квіти роз­криваються вранці, а вдень закриваються, інші розкриваються під вечір, треті — тільки вночі, а вдень завжди закриті. Відкриваються квіти не тоді, коли вони захочуть, а у «свій певний час». Так з'явився квітковий годинник. Але «ходить» він тіль­ки в сонячну погоду.

Рано-вранці назустріч сонячному промінню піднімає свої голівки кульбаба, а за нею розкри­ває пелюстки шипшина, гвоздика польова, льон та інші.

Квіти, які рано розкривають пелюстки, вдень починають засинати. У похмуру погоду квітковий годинник «не працює» зовсім.

— Чи замислювалися ви, що таке час?

— Чи можна його побачити, почути, помацати? (Ні)

Справді, час — як той хлопчик-невидішка. Ви його не бачите, але маєте цінувати та берегти не менше, ніж свої найулюбленіші речі.

Діти, як ви вважаєте, хвилинка — це мало чи ба­гато? (Відповіді дітей.)

— Наведемо приклади.

■   За хвилину в нашій країні випускається при­близно 1280 пар взуття.

■   За хвилину сталевари дають країні 220 тонн сталі.

■   Щосекунди виходить з друку 45 книжок, з них 7-8 — для дітей.

■   Щохвилини з'являються сімдесят годинників.

— Сподіваюся, діти, тепер ви вже знаєте ціну хвилинам і будете завжди берегти час.

От кажуть іноді: «вбити час». Як ви розумієте цей вислів? (Відповіді дітей.)

— Убити час — означає губити власні думки, працю, хист, інтерес, тобто в підсумку — губити особистість. Адже змарнований час неможливо від­новити, він втрачений назавжди.

Діти, ми з'ясували, що треба якомога ретельніше берегти час. Взагалі, чим більше люди шанують час, тим багатшою є країна. Однак, як ви гадаєте, для чого може знадобитися збережений, тобто вільний час? (Діти міркують та відповідають.)

— Відпочинок — це не безділля, а цікаво й ко­рисно проведений час. Вихідний день треба плану­вати. Щоб він пройшов цікаво, не треба лінуватися. Тоді на все вистачить часу — і на допомогу батькам, і на змістовний відпочинок. Час не можна повернути назад, час не можна зупинити.

Запам'ятайте, що час — ваш друг, якщо ви цінуєте його, усвідомлюєте важливість кожної миті.

А ось тепер я пропоную вам трохи побавитися.

Матеріали для роботи

Гра «Закінчимо речення.»

■   Слід берегти не лише свої улюблені іграшки, але й... (час).

■   Економити час людям допомагають... (маши­ни).

■   Країна, в якій найбільше шанують час, є... (найбагатшою).

Гра «Закінчи розповідь»

Уранці дитина повинна сама прибрати своє ліж­ко, зробити ранкову гімнастику... (вмитися, почис­тити зуби, вдягтися, поснідати, зашнурувати че­ревики).

Увечері дитина повинна сама розібрати свою по­стіль, роздягтися... (акуратно скласти або повісити у спеціально відведеному місці свій одяг, поставити взуття і т. ін.).

Тема: «Добрий день, шкільна країно!»

Мета: познайомити учнів між собою;дати поняття про клас як спільноту однолітків, об’єднаних метою (шкільне навчання); викликати в дитини цікавість до своїх однокласників, формувати позитивні, доброзичливі стосунки між школярами класу, розвивати комунікативні навички.

Обладнання: штучна квітка, аудіоапаратура.

Хід заняття

I. Організаційний момент.

Вихователь: Діти, ви вже знаєте, що відтепер ви всі будете навчатися в школі. Ви стали учнями першого класу. Погляньте уважно навколо себе: як на нашій групі продовженого дня багато діток! Усі ви, першокласники,— симпатичні та гарненькі, але кожний з вас, звичайно, чимось відрізняється від решти своїх
однокласників.

II. Розкриття теми заняття
Вихователь:
Є в нас різні тут малятка:
І красунечки-дівчатка,
І хлоп’ята — бачу я.
Кожен — учень-першокласник,
але кожен має власні
Свої прізвище й ім’я.

Усі ви, діти, у наступні роки разом мандруватимете по захоплюючій Країні Знань, будете робити нові відкриття, займатися спільними цікавими й корисними справами.
У нашій групі кожен з вас знайде собі добрих друзів, гарних подружок, веселих приятелів. Хто з вас бажає, щоб наш клас був дружнім і згуртованим? (Учні відповідають.) Молодці. як ви думаєте, чи можуть потоваришувати незнайомі одне одному люди? (Ні.) Правильно. Отже, спочатку нам слід познайомитися!

III. Повідомлення теми й мети

Вихователь: Тож наступні хвилини ми присвятимо саме цій справі, адже тема сьогоднішнього заняття — «Добрий день, шкільна країно!»
Наше знайомство має стати першим кроком для нашого спілкування, становлення добрих стосунків у вашій новій шкільній родині, що називається «перший клас ... (називає школу) школи».
Буде чудово, якщо ці стосунки згодом переростуть у велику й міцну дружбу.

IV. Подання нових знань
Вступна бесіда

Вихователь :Чи знаєте ви, що зазвичай розповідають про себе піч час знайомства? Що слід назвати перш за все? (Ім’я та прізвище.) Правильно. Знання імен необхідне нам для звертання, розмови. Розмовляючи під час спільної справи або гри, діти зазвичай називають одне одного на ім’я. а от до дорослої людини заведено звертатися на ім’я та по батькові. Зі мною, своєю вихователькою, ви вже знайомі. Хто добре запам’ятав,
як мене звати? (Діти називають ім’я та по батькові педагога.) Правильно. а чи хотілося б вам повідомити всім, як вас звати, яке у вас прізвище? а дізнатися про те, які імена мають усі інші дівчатка і хлопчики нашого класу? (Так.) Для чого нам усім конче потрібно познайомитися? (Учні розмірковують, пояснюють.)

Отже, часу ми не гаємо
І знайомство починаємо —
Ми у першій спільній грі.
Станьмо в коло, школярі!
(Діти разом з педагогом шикуються в коло. Класовод дістає штучну квітку і показує її класу.)
а у грі цій, милі дітки,
Стане нам в пригоді квітка,
Подивіться, ось вона:
гарна й трішки чарівна,
Хоч на вигляд зовсім проста —
Наша квіточка знайомства.

Гра «Знайомство однокласників»

Педагог дає квітку учню, який стоїть поруч із ним, і пояснює дітям правило гри: той, хто отримує квітку, має вийти в центр кола і назвати спершу своє ім’я, а потім — ім’я та прізвище, звертаючись до своїх однокласників. («Я — Марина. Я — Петренко Марина».)
Після цього вихователь запитує школярів, що стоять у колі: «як звати цю дівчинку, діти?» Учні беруться за руки і хором відповідають педагогу: «Це Петренко Марина». І продовжують, звертаючись до однокласниці за зразком дорослого: «Будьмо знайомі, Марино!»
Після цього дитина повертається на своє місце, а квітку передає сусіду. Цей школяр знову виходить у центр кола. гра триває, доки квітка не обійде все коло.
Під час гри педагог має стежити за тим, щоб вихованці говорили виразно, досить голосно й чітко, поводилися невимушено,не соромилися.
По закінченні гри учні сідають на стільці.

Бесіда «Ось такий у мене клас»
Запитання і завдання для бесіди

Що ви зробили під час гри «Знайомство однокласників»?
Чи є у нашому класі діти, яких ви знали раніше? Назвіть їх.
Розкажіть, як ви познайомилися (ходили до одного дитсадка,живете в одному будинку).
Чи приємно вам було познайомитися зі своїми однокласниками й однокласницями, яких ви раніше не знали?
Розкажіть, чиї імена (прізвища) вам одразу запам’яталися і сподобалися.
Чи є в нашому класі дітки з однаковими прізвищами? А з однаковими іменами?
Яке враження справляють на вас ваші однокласники?
Кому з вас хотілося б, щоб у нашому класі панувала атмосфера доброзичливості та злагоди, товариськості та приязності, взаємодопомоги та дружби?
Чи можуть, на вашу думку, принести радість і задоволення образи, сварки, бійки між учнями нашої групи?
 Як, на вашу думку, слід поводитися всім дітям? як потрібно ставитися одне до одного?
Хто хоче розповісти, як він буде ставитися до своїх однокласників, товаришів?

Фізкультхвилинка «Перший клас»

Діти знову шикуються в коло і виконують ігрові рухи відповідно до змісту віршованого тексту, що його читає класовод.

Ось наш дружний перший клас,
(Постава пряма, повертають голову праворуч-ліворуч.)
Він великий досить в нас.
(Розводять прямі руки в сторони.)
Школярів чимало в нім,
(Беруться за руки і йдуть уперед, звужуючи коло.)
В першім класі у моїм.
(Діти крокують назад, розширюючи коло з подальшим
роз’єднанням рук.)
Симпатичні тут дівчатка!
(Дівчатка ставлять руки на пояс і ритмічно притупують
на місці, хлопчики плескають у долоні.)
гарні хлопчики-хлоп’ятка!
(Хлопчики й дівчатка міняють рухи.)
Вчитись будемо відмінно,
(З’єднують руки, крокують уперед, звужуючи коло.)
І старанно, і сумлінно.
(Крокують назад, розширюючи коло.)
а дружити без образ —
(Діти рознімають руки, підносять вгору вказівні пальці
й погойдують ними.)
Буде кращим перший клас!
(Знову беруться за руки і піднімають їх вгору, підводячись
навшпиньки.)
Ігрове спілкування «Сусід по парті»

Вихователь :Ось ви, діти, зайняли свої місця. І поруч із вами за партою сидять ваші сусіди, з якими ви, напевне, добре потоваришуєте. Певно, із цим школярем ви встигли познайомитися ще до сьогоднішнього заняття. Я також рада була взнати про кожного з вас багато хорошого й цікавого.

Гра «Я називаю, а ви покажіть!»

Дорослий пропонує школярам спільну гру. Він чітко промовляє початок імені кого-небудь з учнів. Завдання дітей — спочатку мовчки показати рукою на того, кого, на їхню думку, мав на увазі вчитель, а потім (на прохання педагога) повністю назвати ім’я цього учня. Спочатку педагог називає той склад, що відповідає одному конкретному імені. У подальшій грі можливе використання матеріалу, що стосується різних імен дітей класу, які мають спільний фонематичний початок.

Наприклад:
Дмит... — Дмитрик
Кат... — Катруся

V. Підсумки заняття

Вихователь:Діти, наше заняття добігає кінця. Напевне, воно залишило у вас добрі враження про вашу нову класну родину, однокласниць та однокласників. Сподіваюся, що серед учнів свого класу ви неодмінно знайдете хороших друзів і подружок, з якими
вам буде приємно й цікаво разом отримувати важливі знання,
навчатися, а також спілкуватися й товаришувати.

Тема: Дерево рішень « Праця і лінь»

Мета: розвивати уявлення учнів про моральні цінності, зокрема працьовитість; виховувати прагнення ставитися до будь-якої праці сумлінно, зі старанням; викликати осудливе ставлення до такої вади, як лінощі.

Обладнання: ілюстрації до використаних текстів (оповідань та народних казок).

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.                  Організаційний момент

Вихователь: Діти! Наше сьогоднішнє заняття я хочу розпочати читанням цікавого віршика Грицька Бойка. А ви послухайте і спробуйте уявити персонажа, про якого розповідає цей твір.

Гантелі

Гантелі купив Тимішко,

І кинув він їх під ліжко.

Лежать вони там без діла,

Лежать, припадають пилом.

Чому ж не бере Тимішко Гантелі свої з-під ліжка?

Багато на них пилюки,

Не хоче бруднити руки!

II.               Розкриття теми заняття

Вихователь: Розкажіть, чи подобається вам Тимішко. Ми можемо сказати на цього хлопчика, що він не звик марнувати час, що він діяльний, роботящий? (Ні.) Справді, такі чесноти, як працьовитість, працелюбність, наполегливість, схоже, зовсім не властиві Тимішкові. Зате ми одразу помічаємо його вади. Які? (Лінощі, ледарство.)

III. Повідомлення теми й мети

Вихователь. Про працьовитість та протилежну їй ваду — лінь ми й поговоримо на сьогоднішньому занятті.

Сьогодні в нас мова піде про те, чому так необхідно людині бути працьовитою, роботящою, яку користь для нас самих та для наших близьких приносить труд. Ми побесідуємо й про те, як можуть змарнувати, зробити порожнім та даремним життя звичайні лінощі, на перший погляд зовсім безневинні та несуттєві.

IV. Подання нових знань

Бесіда «Про працелюбність та лінь»

Вихователь: Діти! Хто з вас не погодиться із тим, що бувають випадки, коли нам дуже не хочеться братися за непросту нагальну справу, за важке діло. Не зважаючи на дуже бажану терміновість цієї праці, ми вагаємося, думаючи: «А може, все-таки я відкладу цю справу на завтра?» Хоча всі знають крилатий народний вислів: «Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай!» А іншим разом трапляється навпаки: нас вабить цікаве заняття, у той час як ми повинні займатися зовсім іншим — важким і не дуже інтересним ділом, але важливим та необхідним.

Наприклад, мама наказала вам навести лад у своїй кімнаті, а друзі кличуть вас погратися. Хто з вас у будь-якому разі зробить справу, доручену мамою? Хто не певен, що зможе встояти перед цікавою грою з товаришами? Які варіанти вирішення цієї ситуації ви пропонуєте? (Свою думку висловлюють кілька учнів за власним бажанням.)

Лінощі — вада, властива багатьом людям. Вона дає знати про себе щодня, ще із самого ранку. Кому з вас не хочеться вставати вранці, робити зарядку, вмиватися? Хто любить поніжитися в теплій постелі? (Діти відповідають.) Але чомусь ви все-таки пересилюєте себе й приходите до школи, причому вчасно і, сподіваюся, вмиті. Хто пояснить, чому ви, не зважаючи на свої лінощі, виконуєте всі ранкові справи? (Звучать відповіді та пояснення.)

Добре, що у ваших відповідях, діти, прозвучало слово «треба». У цьому слові — чуття відповідальності, обов’язку. Адже ніхто з вас не хоче підвести самого себе! Не варто засмучувати й батьків, які також хвилюються про те, щоб ви все встигли, зібралися як слід і не спізнилися до школи.

Наш народ із древніх часів ставився до працьовитих шанобливо, а до лінивих — із неповагою, іноді з іронічною насмішкою, іноді з обуренням та завжди осудливо. Скільки прислів’їв, приказок про це!

«Тяжко тому жить, хто не хоче робить», «Не журись, а за діло берись», «На охочого робочого все знайдеться діло», «Маленька праця краща за велике безділля», «Хто дбає, той і має» — говорить народна мудрість. Українські прислів’я, які засуджують лінощі, часто викликають у нас сміх: «У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть», «Лінивий у своїй хаті змокне», «У лінивого піч до спини пристала».

Гра «Праця й лінощі в казках»

Вихователь: Засуджувала ледарство та неробство й українська казка. Давайте пригадаєм знайомі нам змалку казки «Колосок», «Дідова дочка й бабина дочка», «Золотий черевичок».

Першокласники розглядають ілюстрації до згаданих казок і пригадують їхні сюжети.

Далі учням пропонується дати відповіді на запитання.

Запитання до учнів

• Розкажіть, які працьовиті персонажі є в цих казках.

• Які герої казок відзначились лінощами?

• Яка доля спіткала всіх казкових ледарів?

• Поясніть, чому, на вашу думку, лінива вдача нікому не принесла щастя в житті, зате всім завдала в кращому випадку неприємностей, прикрощів, а в гіршому — справжньої біди.

Бажаючі школярі за допомогою педагога розігрують фрагменти діалогів з тієї чи іншої казки, підтверджуючи погану вдачу ледачих героїв казки.

Робота з текстами оповідань

Учитель пропонує дітям послухати оповідання.

А. Григорук

Хочеш бути щасливим — не будь лінивим

Загадала бабуня, щоб Дениско перебрав дві склянки гречаних круп на кашу: там же і насінинки бур’яну трапляються, і «колінця» від стебел, і навіть манюні грудочки землі. А від усього того хіба може бути каша смачна?

Сів Дениско за стіл, чисті крупинки відгортає по ліву руку, а весь непотріб — по праву.

Тільки робота ця загайна і вимагає великого терпцю та уваги, а на Дениска швидко ліньки напали. От він і перебрав крупи абияк.

Бабуня ж була певна, що Дениско попрацював на совість, і висипала крупи в окріп.

Зварилася каша. Сіли всі вечеряти. Коли це Дениско як підскочить:

— Ой! Що ви мені підсунули! — і виплюнув на край тарілки крем’яшка.

Усі повернули до нього голови, а бабуня відклала набік ложку і з докором сказала:

— Це дякуй тому хлопчикові, що крупи перебирав. Усе йому, бач, ліньки.

— Е, лінивому й нитку перервати важко,— підтакнув тато.

— Щира правда,— не втримавшись, докинув і своє слово дідусь.— Лінивий сидячи робить, лежачи спить.

— Ледачому завше ніколи,— посміхнулася мама.— Вранці росяно, в обід душно, а ввечері комарі кусають.

— Знаю, знаю,— винувато закліпав очима Дениско.— Хочеш бути щасливим, не будь лінивим...

Запитання і завдання до тексту

• Чи можна вважати Дениска роботящим і сумлінним хлопчиком? Чому? Яким був Дениско?

• Розкажіть, як лінощі завадили Денискові добре виконати прохання бабусі.

• Чи зрозумів Дениско, що треба було не лінуватися, а перебирати крупу старанно та добре?

• Що відчував хлопчик, коли почув докори від своїх рідних? Чи мали батьки, бабуся та дідусь Дениска рацію, нагадуючи йому про народні приказки, у яких засуджуються лінощі?

• А ви схвалюєте вчинок Дениска?

Розкажіть, як ви вчинили б на місці хлопчика. Які слова сказали б вам усі члени родини, переконавшись у тому, що ви — не ледача, як Дениско, а сумлінна й старанна дитина?

Тест

Учитель спонукає дітей дати відповіді на запитання тесту та пояснити свій вибір.

1. Ви хочете подарувати мамі на 8 Березня виготовлену власноруч гарну листівку. Робота виявляється копіткою і досить складною, а свято вже завтра. Як ви вчините?

а) Не підете гуляти з друзями, відкладете ігри та перегляд мультфільмів і будете займатися листівкою доти, доки не доведете діло до кінця.

б) Подаруєте мамі щось інше (наприклад, купите готову листівку в магазині).

в) Подаруєте мамі не зовсім завершену листівку або спростите свій задум, зробивши подарунок не таким гарним, як планували спочатку.

2. Бабуся попрохала вас нарвати кухоль порічок для компоту на обід, але надворі дуже спекотна погода. Як ви вчините?

а) Не зважаючи на спеку, виконаєте прохання бабусі.

б) Відкладете справу на інший день, пояснюючи, що сьогодні надто жарко і вам компоту зовсім не хочеться.

в) Зберете тільки половину кухля ягід, бо справа заважка.

V.Підсумки заняття

Неважко уявити людину, яка робить тільки те, що їй подобається, що легко та цікаво, і не хоче виконувати важку, копітку працю, що вимагає зусиль і старань. Наприклад, школяра, який прогулює уроки, недбалий у навчанні, не допомагає вдома.

Ледар живе без турбот. Але він у житті нічого не досягне. Він не залишить доброї пам’яті про себе в серцях інших. Адже лінива людина в усіх викликає тільки роздратованість, особливо якщо вона прагне перекласти свої справи на інших.

Працьовиту людину шанобливо називають трударем.

То ж ростіть, діти, роботящими, працьовитими, старанними й сумлінними. І хай нікому з вас жодного разу не доведеться червоніти за власні лінощі. Усього вам найкращого!

Тема: Стілець автора «Хто вдома господар?»

Мета: Поглибити знання дітей про сім’ю, про основні обов’язки членів сім’ї — кожен член великої родини має дбати про красу, чесність і порядність свого роду. Виховувати шанобливе ставлення до старших членів сім’ї.

Обладнання: тематичні малюнки (родин), мікрофон,

Хід виховної години

1. Вправа «Мікрофон».

— Що означає слово сім’я?

Сім’я — група близьких родичів (чоловік, дружина, батьки, діти та інші, що живуть разом).

Учитель читає вірш Н. Чемериса «Що таке сім’я».

Розкажу вам, друзі, я,

Що таке моя сім’я.

Разом дружно проживаєм

І пісні про це співаєм.

Люба матінка моя,—

Як пишаюсь нею я!

В неї руки золотії,

Серцем кожного зігріє.

Тато сильний і завзятий —

Він господар в нашій хаті.

Все майструє, все ладнає,

Бо до всього хист він має.

Дід і бабця у пошані —

Вони праці ветерани.

Всіх онуків міцно люблять

І, як пташенят, голублять.

Є у мене ще й брати —

Кращих в світі не знайти.

Ось і вийшло: всіх сім «я»,

Знайте, це і є сім’я.

2. Мозковий штурм.

— Навіщо людині сім’я?

3. Короткі розповіді дітей про їхні сім’ї.

Діти називають ім’я та по батькові батьків, дідуся, бабусі, місце роботи, ким працюють.

4. Розповідь учителя.

Мати і батько, бабуся й дідусь — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від батьків ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. Так є, так і було в Україні завжди. Слово батьків або старших у родині було законом для молодших. Вони вже змалку мали свої обов’язки, вчилися різної роботи, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері та бабці — вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, давати лад у хаті. Хлопчики навчалися чоловічого ремесла від батька чи діда. Наприклад, колись було заведено, що дівчинка 7—10 років могла вже вишити собі сорочку. Дітей брали з собою на сінокіс, на жнива, по гриби, по ягоди, на ярмарок, у гості. Діти у сім’ї завжди були зайняті. Старші бавили менших братиків і сестричок, змалку пасли худобу. Старші розповідали меншим багато казок, легенд про історичні події. Так, розповіді діда Івана про Коліївщину, про гайдамаків, відвідування з дідом Холодного Яру, де гайдамаки освячували ножі, дали Т. Шевченку тему «Гайдамаків» та інших історичних творів. Дітей любили, але завжди ставилися до них вимогливо, дозволяли далеко не все, за провини часом карали. Існували певні правила поведінки для дітей. Сьогодні життя інше. Але ніхто не заперечує, що найбільше виховує дитину сім’я.

5. Інсценізація вірша А . Костенка «Домашній твір».

А в т о р . Вітько-бідак страждає так,

Аж здригує ногами!

Він — за столом,

Він пише твір:

«Я допомагаю мамі».

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно.

Але нічого — хоч умри! —

До голови не лізе…

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

М а м а . Вітюнь, будь-ласка, в магазин сходи за сірниками.

С и н . Ідея!

А в т о р . Вигукнув синок,

А мамі…

С и н . Ну й морока!

Сама іди! Я твір пишу —

Роблю важкі уроки.

А в т о р . І мама вийшла … А Вітько

Швиденько пише в зошит.

С и н (пише). «Я в магазин завжди ходжу,

Коли мене попросять…».

А в т о р . Хвилин за десять мама знов

З’являється у дверях.

М а м а . Вітюнь, картопельки начисть,

А я зварю вечерю.

С и н . Сама начисть.

А в т о р . Кричить Вітько.

Та так, що ледь не лопне.

С и н . Я твір пишу! Я — зайнятий!

Сама вари картоплю!

А в т о р . Виходить мама, а синок

Писати знов сідає.

С и н (пише). «Я мамі сам варю обід,

Вечерю та сніданок…».

А в т о р . Радіє син.

С и н . Не твір, а люкс!

Оцінка буде гарна!

А в т о р . І геть не думає про те,

Що він радіє марно…

6. Бесіда про основні обов’язки в сім’ї.

·        Хто впізнав себе у поведінці Вітька?

·        Кожен член сім’ї має свої обов’язки, своє заняття вдома. Назвіть, які ваші обов’язки в сім’ї.

·        Як розподіляються обов’язки між іншими членами вашої сім’ї?

·        Чи оглядаєте ви квартиру маминими очима? Чи помічаєте речі, які лежать не на своєму місці?

·        Чи бувають випадки, коли батьки зайняті, а ви заважаєте?

7. Сценка «Домашні предмети».

Учитель ділить дітей на групи, по три-чотири в кожній. Один учень з групи — дитина, інші — різні предмети домашнього вжитку, наприклад: віник, відро, ножик, каструля, губка тощо. У сценці предмети домашнього вжитку розказують дитині, як вони служать людям, і просять частіше їх використовувати.

8. Творче завдання «Для моїх рідних».

Учитель просить дітей записати на окремому аркуші імена всіх членів своєї сім’ї, залишивши простір між ними. Під кожним ім’ям діти повинні записати як мінімум чотири речі, як їх любить той або інший член сім’ї. Потім на іншому чистому аркуші діти знову записують імена всіх членів своєї сім’ї. Використовуючи свій перший список, діти мають написати біля імен своїх близьких те, що вони (діти) могли б зробити, щоб подарувати своїм рідним радість і задоволення. Таким чином вийде план любові для всієї сім’ї. Запропонуйте дітям, не відкладаючи, розпочати виконання свого плану.

9. Творче завдання «Турбота про близьких».

Учитель просить дітей написати два списки з п’яти обов’язків, які вони вважають головними в житті своїх батьків і у своєму житті. Обговорює з дітьми, які обов’язки їм виконувати легко, а які — важко; як навчитися з радістю піклуватися про своїх близьких.

10. Бесіда.

1.     Які спільні якості є в усіх на світі мам?

2.     Якими словами ви зустрічаєте маму, коли вона звідки-небудь повертається?

3.     Як мама зустрічає вас після розлуки?

4.     Розкажіть про найдорожчий для вас мамин подарунок.

5.      Розкажіть, як мама переживає за вас, коли ви хворієте або у вас які небудь проблеми.

6.     Чи переживаєте ви за маму, коли у неї труднощі або вона хворіє?

Висновок: у дружній родині всі піклуються одне про одного. Дітям необхідно шанобливо ставитися до старших членів сім’ї. Їм потрібні увага, турбота, ласка, розуміння.

11. Розповідь учителя про пошану до батьків.

            «Шануймо наших батьків!» — так велить Біблія. Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були вирізьблені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі та щоб довголітнім був ти на землі».

          Шанування батьків — один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки вас ростять, виховують, учать добра, пестять, люблять. І як же не відплатити їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою?

Кому не доводилося бачити, якою радістю спалахують старечі очі, коли онук чи онука скаже: «Дорогенька моя бабусю». А якщо вони не відчувають уваги, піклування, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх дітей, онуків. Наші батьки — це мама і тато, а батьки наших батьків — дідусь і бабуся.

           Тільки вони нічого не пожаліють для своєї дитини, це вони у хвилину небезпеки ніколи не згадають про себе, все віддадуть для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед якими труднощами, щоб жилось їм краще. Їхня любов не знає кордонів страху, сумнівів, розрахунків. Вони тяжко страждають, якщо їхніх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають молодшими, веселішими, сильнішими, коли бачать, що їхні діти виросли порядними людьми.

             Батьки — захист і притулок для дитини. Все-все, що є в нас найкращого, все від них — рідненьких.

12. Робота з прислів’ями.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки, такі й діточки.

Який кущ, така й калина; яка мати, така й дитина.

Яка сім’я, такий і я.

Який дуб, такий тин; який батько, такий син.

Мати одною рукою б’є, а другою гладить.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.

Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині.

На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.

Добре й батькам, як дитина в славі.

13. Гра «Хто розуміє без слів?».

Працюємо по рядам. (дві команди) Перша дитина з першого ряду беззвучно, одними губами, вимовляє ім’я кого-небудь зі свого ряду. Діти з другого ряду повинні вгадати, кого вона назвала. Якщо ім’я не вгадали, то той, що загадав ім’я, говорить уголос яку-небудь якість цієї людини, наприклад: це весела (смілива, добра, розумна) людина. Потім ім’я загадує той хто вгадав або перша дитина з другого ряду, а вгадують діти з першого ряду. І так далі гра продовжується.

14. Бесіда.

·        Чи розуміють вас ваші близькі та друзі?

·        Що ви відчуваєте, коли вас не розуміють?

·        Як ви думаєте, що необхідно зробити для того, щоб вас краще розуміли?

·        Як дітям навчитися краще розуміти батьків, а батькам — дітей?

·        Яка найголовніша якість необхідна, щоб краще розуміти одне одного?

·        Як дівчаткам навчитися краще розуміти хлопчиків, а хлопчикам — дівчаток?

15. Творче завдання «Вчимося розуміння».

Учитель ділить дітей на чотири групи. Одна група — батьки, друга — бабусі і дідусі, третя — вчителі, четверта — діти. Кожна група має написати, чому її не розуміє решта груп. Після того як представники від груп зачитають свої відповіді, педагог разом із дітьми складає загальний список проблем, пов’язаних із нерозумінням одне одного, і обговорює з ними, як розв’язати

ці проблеми.

16. Сценка «Коли мамі (татові, бабусі, дідусеві) сумно».

— Уявіть, що ви приходите додому, а мама (група 1), тато (група 2), бабуся (група 3), дідусь (група 4) сумна (сумний), у неї (нього) поганий настрій. Які слова треба дібрати, щоб утішити, полегшити, допомогти?

17. Творче завдання «Мамина посмішка». (демонстрація)

Діти мають перерахувати, що вони відчувають, коли мама (тато, бабуся, дідусь і т. д.) усміхається. Наприклад: радість, ніжність, заспокоєння, щастя, тепло і т. д. Усі ці слова записуються на дошці. Потім діти по групах або індивідуально пишуть гімн маминій (батьковій, бабусиній, дідовій) усмішці й малюють її.

18. Читання легенди учителем.

Легенда про батьків

            Трапилося це дуже давно. На нашу землю прийшла біда: напали страшні засухи, суховії зачастили, чорний мор пробіг, що вже й жити було нічим. І захвилювалась молодь усіх племен: навіщо нам старці? Не сіють, не жнуть, не полюють, останнє мусимо відбирати від малих дітей і їм давати! Вирішили всіх до Зміїного урвища покидати, хай умирають там! Повивозили, повиносили

своїх бабусь і дідусів. Та в родинах достатку більше не стало, порядку не додалося, щастя не з’явилось…

           А ось у великій родині Добряченків старший син Мирослав так жалів свого батька, так любив його, що не зміг покинути напризволяще без допомоги. Він сховав тата в печері, і носив йому їсти-пити, доглядав його рани. Одного разу, коли син розповів, що знову недорід і хліба не зберуть навіть на насіння, старий батько порадив: «Мирославе, навчи своїх односельців встати до сходу сонця і вийти в поле, поки роса не збита, і побачать люди стежинки — то миші до своїх сховищ шляхи проклали. Пройдіть ними, і в кожному сховищі по пуду-два зерна знайдете». Так і зробили племена і не вимерли з голоду.     Мирославів батько якось сказав синові:

— Відчуваю, любий, насувається ще одна засуха, така, якої до того не було в наших краях. Порадь людям прорити канаву від ріки до Крутої балки і наповнити її водою. Так він врятував молодь свого племені, сусідські племена.

             А люди думали, що то Мирослав такий мудрий. І признався тоді юнак, що його мудрість була лише в тім, щоб урятувати батька від смерті. Захвилювалися всі, адже в кожній сім’ї були страчені діди й прадіди, мудрі старожили. І тоді принесли Мирославового батька на руках, і поклонилися йому вдячно, і зробили старшим над усіма племенами. Відтоді у племенах слов’янських народів із повагою ставилися до мудрих старців, і ні в кого не підводилася рука на своїх батьків.

— Чого вчить нас ця легенда?

«Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти»,— говорить українська мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей. Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не

завдавайте їм прикрощів.

Тема: Година спілкування « Шануй людей – і тебе шануватимуть» 

Мета: розкрити змiст поняття «вихованість»; вчити культури спiлкування в рiзних життєвих ситуацiях; аналiзувати свої вчинки, давати самооцiнку; виховувати бажання розвивати свої достоїнства i позбутись недолiкiв.

Обладнання: плакат «Правила спiлкування»; матерiал для дидактичної гри «Пiзнайте самих себе»; прислiв’я; плакат «Принципи взаємовiдносин»; таблиця «Позитивнi та негативнi якостi».

Хід години спілкування

1. Органiзацiя класу

— Сьогоднi ми поговоримо про те, як людина має себе поводити серед людей, чи важливим є для людини те, як думають про неї її ближні.

II. Основна частина уроку

     1. Розповiдь учителя

— Одна дiвчинка, якiй зробили зауваження, що вона дуже голосно смiється, ображено сказала: «Моя поведiнка — це моя особиста справа». Ну, що ж, це правильно. Але тiльки в одному випадку: коли людина, як Робiнзон, живе на безлюдному островi. Ми ж з вами — не робiнзони. Ми живемо серед людей, тому нашi слова, жести, вчинки не байдужi тим, хто нас оточує. Поведiнка людини — це не тiльки її особиста справа, тому що ми живемо серед людей.

Є в iталiйського письменника Джаннi Родарi казка про мандрiвника Джованнiно, який пiд час мандрiв потрапив у країну Солом’яних людей. Вони спалахували не тiльки вiд вогню, а навiть від гарячого слова. Жителi країни Воскових людей були м’якими, піддатливими, з усiм погоджувались. А склянi люди вiдрiзнялися такою крихкiстю, що могли загинути вiд будь-якого необережного слова.

Не потрiбно мандрувати, щоб зустрiти таких людей.

У кожного з нас є знайомi, якi можуть спалахнути, запалитися вiд одного слова. Є товаришi, якi в усьому погоджуються з вами, або, навпаки, завжди готовi сперечатися з людьми, якi ображаються через дрiбницю, є самовдоволеними i хвалькуватими. Серед ваших друзiв, мабуть, є спокiйнi та врiвноваженi, нетерплячi і нестриманi.

2. Читання й обговорення оповiдання В. Сухомлинського «Здрастуйте»

Лiсовою стежкою йдуть батько і маленький син. Тиша. Сонце свiтить. Стукає дятел. Дзюрчить струмок у лiсовiй глушинi. Раптом син побачив, що назустрiч їм iде бабуся з паличкою.

— Тату, куди iде бабуся? — запитав син.

— Побачити, зустрiти чи провести,— вiдповiв тато.

— Коли зустрiнемось з нею, ми скажемо їй здрастуйте,— сказав батько.

— Навiщо їй казати це слово? — здивувався син.— Ми зовсiм не знайомi.

— А ось зустрiнемось, скажемо їй «здрастуйте», тодi побачиш, для чого.

Ось i бабуся.

— Здрастуйте,— сказав син.

— Здрастуйте,— сказав тато.

— Здрастуйте,— сказала бабуся й усмiхнулася.

І син iз здивуванням побачив: все кругом змiнилось. Сонце засвiтило яскравiше. По верхiв’ях дерев побiг легенький вiтерець, листочки заграли, затремтiли. В кущах заспiвали пташки — до цього їх не було чути. На душi у хлопчика стало радiсно.

— Чому це так? — запитав син.

— Тому, що ми сказали людинi «здрастуй» — i вона усмiхнулась.

— Що мав на увазi тато, говорячи: «Побачити, зустрiти, провести»?

— Коли людина вiтається — це вона робить приємно ближньому чи собi?

— Чи була у вас така ситуацiя: привiтатись чи просто пройти мимо?

3. Бесiда

— Які з цих якостей вам подобаються? (Робота за таблицею.)

— Помiркуйте, чи може немовля мати цi якостi?

— Отже, людина не народжується з готовим набором позитивних i негативних якостей. Звiдки ж вона їх бере?

— Людина сама є творцем своє долi. Знання, якi здобуває людина, без застосування є мертвими. Потрiбнi ще зусилля самої людини, постiйна робота над собою. Це самоосвiта, розвиток своїх достоїнств i боротьба з недолiками. Кожна людина має керуватись принципом Бiблiї: «Поводься з iншими так, як ти хотiв би, щоб поводилися з тобою».

4. Дидактична гра «Пiзнайте самих себе»

Дiтям роздаються картки зi словами достоїнств i недолiкiв вихованої людини. Дiти пiдкреслюють слова, якi є назвами достоїнств.

Жорстокiсть, балакучiсть, стриманiсть, чуйнiсть, заздрість, смiливiсть, грубiсть, добродушнiсть, улесливiсть, справедливiсть, безтактність, тактовнiсть, щирiсть, зрозумiлiсть, милосердя.

— Використовуючи перелiк якостей людини, спробуйте скласти характеристику самих себе.

(Цей своєрiдний тест дозволяє виявити в дiтей прiоритети в системі життєвих цiнностей.)

5.  Робота над прислiв’ями

• За добре слово не платять грошей, а скажеш — усiм приємно.

• Шануй людей i тебе шануватимуть.

• Привiтання — бажане, а вiдповiдь до нього — обов’язкова.

6. Ознайомлення з принципами взаємовідносин

Принципи взаємовідносин

1. У ставленнi до iнших завжди будь:

• чемним;

• уважним;

• доброзичливим.

2. Нiколи не насмiхайся над недолiками iнших.

3. Намагайся виявити толерантнiсть.

4. Вмiй почути думку свого опонента.

III. Пiдсумок

Розв’язування моральних ситуацiй.

Ситуацiя 1

На подвiр’ї грався маленький хлопчик. Його мама сидiла на лавцi i плела. Хлопчик побiг за м’ячем, впав i плаче. Все це вiдбулося у вас на очах.

-  Що ви повиннi робити?

Ситуацiя 2

Вулицею йде бабуся. Вона несе кошик з яблуками. Раптом кошик випав з рук, i яблука розсипалися. Назустрiч iде дiвчинка. Дiвчинка ввiчливо привiталася та й пiшла далi.

-         Що повинна була зробити дiвчинка?

Ситуацiя 3

Мама дала Петриковi цукерки, щоб вiн пригостив своїх друзiв. Коли хлопчик вийшов у двiр, то побачив серед друзiв свого кривдника — Сашка. Петрик задумався — пригощати йому Сашка чи нi?